Білка-летяга

Білка-летяга (Pteromys volans) належить до ряду гризунів, родини білячих. Хоча цей вид занесений до Червоної книги в багатьох країнах, у лісових господарствах та розплідниках його діяльність може завдавати певної шкоди молодим насадженням, через що він розглядається як потенційний шкідник лісових культур.

Раціон тварини складається з бруньок, пагонів та кори дерев. Найбільше страждають такі породи, як береза, вільха, осика та різні види хвойних. Особливу небезпеку для лісових масивів вони становлять у зимовий та ранньовесняний періоди, коли інша їжа стає важкодоступною, і гризуни переходять на живлення корою молодих дерев.

Біологія виду передбачає нічний спосіб життя та високу активність у кронах дерев. Розмноження відбувається навесні та влітку. Завдяки наявності шкірястої перетинки між лапами, летяга здатна долати значні відстані під час планування, що дозволяє швидко поширюватися по території лісового розплідника або молодої посадки.

Характер пошкоджень включає обгризання верхівкових бруньок, що призводить до деформації стовбура, та зняття кори, що оголює деревину. Такі механічні пошкодження значно послаблюють життєздатність садивного матеріалу, уповільнюють приріст деревини та сприяють інфікуванню рослин патогенними грибами або заселенню іншими шкідниками.

Для мінімізації шкоди застосовують комплексні заходи. До них належать використання спеціальних репелентів з гірким смаком для відлякування гризунів, встановлення механічних перешкод навколо стовбурів молодих дерев у розплідниках, а також забезпечення лісових масивів природними сховищами — дуплянками, щоб відвернути увагу звірків від псування цінних деревних порід.