Ризотрогус

Ризотрогус (Rhizotrogus) — рід комах з родини пластинчастовусих (Scarabaeidae), які належать до ряду твердокрилих (Coleoptera). Ці шкідники широко відомі як небезпечні представники групи травневих хрущів. Вони становлять серйозну загрозу для багатьох видів рослин, оскільки їхній життєвий цикл тісно пов’язаний із ґрунтовим середовищем, де личинки проводять більшу частину свого життя.

Спектр культур, які пошкоджує цей шкідник, є досить широким. Личинки ризотрогуса харчуються корінням злаків, овочевих культур, ягідників та молодих саджанців плодових дерев. У лісових розплідниках вони можуть спричинити масову загибель сіянців, перегризаючи їхнє коріння під корінь. Це робить їх одними з найнебезпечніших об'єктів для розплідників та інтенсивного землеробства.

Життєвий цикл розвитку ризотрогуса тривалий і охоплює 2–3 роки залежно від регіону. Шкідник проходить стадії яйця, трьох вікових етапів личинки, лялечки та імаго. Найбільш вразливою для рослин є стадія дорослої личинки, яка активно живиться кореневою системою протягом усього вегетаційного сезону. Дорослі жуки активні у вечірній час та навесні, коли здійснюють догодовування листям дерев.

Шкодочинність ризотрогуса виражається у пригніченні росту та розвитку рослин. Через пошкодження кореневої системи рослини не отримують достатньої кількості вологи та поживних речовин, що призводить до в’янення, пожовтіння та часто повної загибелі. У посівах спостерігається нерівномірність сходів та утворення лисин, що значно знижує врожайність та якість продукції.

Для контролю чисельності популяції та захисту посівів застосовують такі заходи:

• Якісна оранка ґрунту, що порушує умови життєдіяльності личинок.
• Застосування інсектицидів ґрунтової дії під час висіву насіння або посадки саджанців.
• Використання біологічних препаратів, що містять ентомопатогенні гриби або нематоди.
• Сівозміна, що передбачає вирощування культур, які відлякують або є несприятливими для розвитку шкідника.
• Регулярне розпушування міжрядь для знищення лялечок у ґрунті.