Мала горлиця

Мала горлиця (Streptopelia senegalensis) належить до ряду Голубоподібні (Columbiformes), родини Голубові (Columbidae). Цей вид птахів все частіше класифікується агрономами як шкідливий об'єкт, оскільки його діяльність призводить до прямих втрат врожаю зернових та технічних культур у багатьох агроекосистемах.

Птиці завдають шкоди переважно посівам пшениці, сорго, проса та ячменю. Крім зернових злаків, в поле зору шкідника потрапляють також соняшник та бобові культури. Малі горлиці здатні знищувати до 10-15% врожаю на окремих ділянках, особливо в початковий період вегетації, коли рослини найбільш вразливі до механічного пошкодження.

Біологічний цикл розвитку малої горлиці характеризується високою репродуктивною здатністю. За сприятливих кліматичних умов птахи можуть робити до 3-4 виводків на рік. Така інтенсивність розмноження призводить до того, що на полях утворюються великі зграї, які здійснюють нальоти на посіви з постійною частотою, виснажуючи ресурси культури.

Характер шкодочинності проявляється у викльовуванні насіння на стадії сівби, що суттєво знижує густоту стояння рослин. У пізніші фази розвитку горлиці пошкоджують колосся та головки культур, що призводить до обсипання зерна. Також птахи забруднюють посіви екскрементами, що може сприяти поширенню грибкових захворювань на пошкоджених ділянках рослин.

Заходи захисту включають застосування як фізичних, так і інтегрованих методів. Серед них:

• Використання ультразвукових відлякувачів, які порушують комунікацію птахів.
• Застосування сіток або агроволокна на невеликих дослідних ділянках.
• Регулярне обкошування узбіч полів для зменшення привабливості території для зграй.