Ґедзь бичачий

Ґедзь бичачий (Tabanus bovinus) належить до ряду Двокрилі (Diptera), родини Ґедзі (Tabanidae). Це велика комаха, яка є одним із найбільш докучливих паразитів для сільськогосподарських тварин. У агрономічній практиці цей об'єкт розглядається як серйозний фактор, що знижує ефективність тваринницького сектору господарства, опосередковано впливаючи на продуктивність пасовищних угідь.

Шкодочинність ґедзя бичачого полягає в живленні кров'ю великої рогатої худоби та коней. Тільки самки ґедзя є кровосисними. Під час укусу вони вводять у рану секрет слинних залоз, який перешкоджає згортанню крові. Це викликає сильний біль, свербіж та запалення шкіри, через що тварини стають неспокійними, припиняють пастися і втрачають вагу, що негативно позначається на загальних економічних показниках ферми.

Життєвий цикл ґедзя передбачає проходження чотирьох стадій: яйце, личинка, лялечка та імаго. Самки відкладають яйця на листя рослин, що ростуть поблизу водойм або на зволожених ділянках. Личинки, що ведуть напівводний спосіб життя, розвиваються у вологому ґрунті, полюючи на дрібних безхребетних. Процес розвитку триває від кількох місяців до року, залежно від кліматичних умов регіону.

Характер ураження тварин часто призводить до виникнення вторинних бактеріальних інфекцій у місцях укусів. Окрім механічного пошкодження шкіри, ґедзі можуть виступати механічними переносниками збудників різноманітних інфекційних хвороб худоби. Масова поява ґедзів у літній період здатна призвести до значного зниження надоїв молока у корів та погіршення якості шкіри худоби.

Для мінімізації негативного впливу ґедзя бичачого застосовують наступні заходи:

• Обробіток тварин інсектицидними та репелентними препаратами контактної дії.
• Влаштування затінених місць для відпочинку худоби, де активність комах нижча.
• Меліоративні заходи, спрямовані на осушення болотистих місць розмноження ґедзів.
• Встановлення світлових або хімічних пасток для знищення імаго в місцях випасу.