Ксилокоріс молочний

Ксилокоріс молочний (лат. Xylocoris galactinus) — представник ряду Напівтвердокрилих (Hemiptera), що належить до родини Клопи-крихітки (Anthocoridae). Цей вид відомий своєю здатністю швидко адаптуватися до умов закритого ґрунту, де він знаходить стабільне джерело живлення та сприятливий мікроклімат.

Біологічно цей вид демонструє складну поведінку, поєднуючи хижацтво з живленням соками рослин у період дефіциту основної кормової бази. Це робить його небезпечним для молодих вегетуючих рослин, оскільки клопи можуть проколювати ніжні тканини стебел та листя для отримання вологи та поживних речовин.

Розвиток ксилокоріса відбувається шляхом неповного перетворення. Самка відкладає яйця в приховані місця на рослинах або в субстрат. Личинки, що вилуплюються, проходять кілька віків розвитку, постійно живлячись. Оптимальні умови для розвитку — температура вище 20 градусів та висока відносна вологість.

Основна шкодочинність полягає в механічних пошкодженнях рослинних тканин та подальшому зараженні їх фітопатогенними грибами. Пошкоджені ділянки швидко жовтіють, некротизуються, а за сильного ураження спостерігається уповільнення загального росту культури та зниження якості плодів.

Система захисту базується на профілактиці: дезінфекції тепличних конструкцій, своєчасному знищенні бур'янів та залишків культур після збору врожаю. Варто уникати перезволоження ґрунту, що є привабливим фактором для колонізації клопом. При виявленні значної кількості комах застосовують інсектициди системної дії.