Акрокалімоз

Акрокалімоз — це грибкове захворювання рослин, що викликається патогенними грибами з роду Acrocalymma. Цей рід належить до аскоміцетів і включає кілька видів, найвідомішим з яких є Acrocalymma medicaginis, що вражає люцерну. Хвороба характеризується ураженням стебел і листя, що призводить до значних втрат врожаю зеленої маси та зниження якості кормів.

Основним збудником є гриб Acrocalymma medicaginis. Тип хвороби — інфекційний грибковий некроз. Патоген здатний зберігатися в рослинних рештках, ґрунті та насінні, що робить його важковикорінюваним в умовах сівозміни без дотримання карантинних заходів та глибокого загортання пожнивних решток.

Основним об'єктом ураження є люцерна посівна, проте дослідження вказують на потенційну сприйнятливість інших видів бобових трав. Інфекція вражає надземні частини рослини, особливо активно розвиваючись на стеблах, де утворюються характерні виразки, що перешкоджають нормальному сокоруху та розвитку вегетативної маси.

Симптоми захворювання проявляються у вигляді темних, втиснутих плям або виразок на стеблах, які з часом можуть зливатися, викликаючи вилягання та відмирання уражених ділянок. Часто навколо місць ураження спостерігається хлороз тканин. За підвищеної вологості на поверхні уражених ділянок можуть формуватися плодові тіла гриба (пікніди), добре помітні при детальному огляді.

• Підвищена вологість повітря та ґрунту в період вегетації.
• Температурний режим у діапазоні 18–25 градусів Цельсія.
• Наявність неприбраних заражених рослинних решток на полі.
• Пошкодження стебел шкідниками, що полегшує проникнення спор.

Шкідливість акрокалімозу полягає у зниженні продуктивності посівів, погіршенні поживної цінності сіна та передчасній загибелі рослин, що веде до зрідженості травостою. Для боротьби застосовують комплекс заходів: використання стійких сортів, дотримання сівозміни з перервою у 3-4 роки, глибоку оранку для знищення інфекційного фону та застосування фунгіцидів у періоди епіфітотій.