Гельмінтоспоріоз

Гельмінтоспоріоз, збудником якого є гриб Bipolaris sorokiniana, належить до групи найбільш розповсюджених та шкідливих захворювань сільськогосподарських культур. Це грибкова інфекція, що має здатність тривалий час виживати в ґрунті у вигляді спочиваючих спор або грибниці на рослинних рештках, що робить боротьбу з нею стратегічно важливою для аграріїв.

Коло господарів патогена надзвичайно велике. Він уражає зернові колосові (зокрема овес посівний), бобові (сою, арахіс), овочеві (цибулю ріпчасту, часник, селеру) та навіть технічні культури, такі як конопля посівна, або екзотичні — кокосову пальму. Така поліфагія змушує враховувати ризики зараження при плануванні сівозмін для будь-якого господарства.

Симптоматика проявляється у вигляді темно-бурих плям різної форми на листкових пластинках, стеблах та суцвіттях. Характерною ознакою є поява на плямах оливково-чорного нальоту, який є масовим спороношенням гриба. Ураження кореневої системи на ранніх етапах розвитку призводить до появи гнилей, загибелі сходів або значного їх виснаження, що провокує випадіння рослин.

Для інтенсивного розвитку гриба необхідні певні умови навколишнього середовища: оптимальна температура в межах +22...+26°C та високий рівень вологості. Краплинно-рідинна волога на поверхні листя стає каталізатором проростання спор. Розповсюджується патоген переважно за рахунок вітру та перенесення крапель дощу з інфікованих ділянок на здорові рослини протягом усього вегетаційного сезону.

Шкідливість захворювання виражається у пригніченні фотосинтезу, порушенні водного обміну рослин та зниженні накопичення біомаси. Окрім кількісних втрат врожаю, патоген погіршує якісні показники зерна та насіння. Ефективна система захисту базується на поєднанні організаційно-господарських та хімічних методів:

• Обов'язкове знезараження насіннєвого матеріалу фунгіцидними протруювачами.
• Дотримання просторової ізоляції та сівозміни з поверненням чутливих культур не раніше ніж через 3-4 роки.
• Ретельне знищення бур'янів та пожнивних решток, які є резерваторами інфекції.
• Проведення фунгіцидних обробок посівів у фази кущіння та виходу в трубку.
• Використання стійких до патогена сортів та гібридів.