Альфациторабдовіруси

Альфациторабдовіруси є представниками великої групи вірусів, що спричиняють системні захворювання багатьох видів сільськогосподарських культур. Ці фітопатогени належать до родини Rhabdoviridae і відрізняються складною організацією РНК-геному, що дозволяє їм ефективно адаптуватися до широкого кола рослин-господарів.

Ці віруси вражають переважно судинну систему рослин, зокрема флоему, що призводить до порушення транспорту поживних речовин. Серед культур, що найбільш схильні до ризику зараження, знаходяться зернові колосові, картопля, томати та інші овочеві культури, що вирощуються як у відкритому, так і в закритому ґрунті.

Зовнішні ознаки ураження проявляються у вигляді хлорозу, мозаїчності листя, уповільнення темпів росту та деформації органів рослини. Через те, що вірус порушує синтез хлорофілу та процеси фотосинтезу, рослини значно відстають у розвитку, а врожайність знижується на 30–70% залежно від ступеня інфікування.

Основним способом поширення вірусу в природі є трансмісивний шлях — через комах-векторів (переважно цикадок та попелиць). Розвитку епіфітотій сприяє тепла погода та наявність бур’янів, де вірус зберігається у міжсезонний період. Інфекція швидко поширюється на великі площі, якщо не проводиться моніторинг чисельності шкідників.

Система захисту від альфациторабдовірусів базується на комплексі агротехнічних заходів. Оскільки етіотропна терапія рослин не розроблена, головні зусилля спрямовуються на розрив ланцюга передачі інфекції:

• Постійний моніторинг полів на наявність комах-переносників.
• Використання стійких до вірусів сортів сільськогосподарських культур.
• Регулярна прополка полів для знищення осередків резервації вірусу.
• Впровадження сівозміни для розриву циклу розвитку шкідників.
• Обробка посівів інсектицидами для знищення векторів вірусу.