Біполяріоз (Bipolaris cookei)

Біполяріоз, що спричиняється грибом Bipolaris cookei, є поширеним захворюванням рослин, яке суттєво знижує продуктивність посівів. Збудник належить до класу дейтероміцетів і спеціалізується на ураженні злакових культур. Цей патоген володіє високою витривалістю в навколишньому середовищі, зберігаючи свою життєздатність у рослинних рештках та ґрунті протягом кількох сезонів.

Серед основних рослин-господарів слід виділити ярі та озимі зернові культури, які особливо вразливі до гриба в періоди підвищеної вологості. Ураження може поширюватися на стебла, листя та колосся, що призводить до порушення фізіологічних процесів живлення рослин. Зниження інтенсивності фотосинтезу в уражених частинах прямо пропорційно впливає на якість майбутнього врожаю.

Симптоматика біполяріозу проявляється у вигляді некротичних плям коричневого кольору, які часто мають хлоротичну облямівку. З часом ці уражені ділянки розростаються, охоплюючи велику площу листа. За умов високої вологості на плямах формується характерний наліт темного кольору, який є джерелом вторинної інфекції, що розноситься вітром на великі відстані.

Умови розвитку Bipolaris cookei базуються на поєднанні високої вологості повітря та температурного режиму в межах 20–28°C. Найчастіше спалахи хвороби фіксуються в періоди частих опадів під час вегетації. Волога сприяє швидкому проростанню конідій і проникненню міцелію в тканини рослин, що створює сприятливе середовище для швидкого розповсюдження інфекції по всьому полю.

Вредоносність патогена проявляється у недоборі врожаю зерна та погіршенні його посівних якостей. Для успішного контролю захворювання агрономи рекомендують застосовувати комбінований підхід, що включає агротехнічні заходи, такі як глибока оранка для знищення джерел інфекції, та хімічний захист. Використання якісних фунгіцидів на ранніх етапах розвитку хвороби є ключовим фактором збереження врожаю.

• Використання стійких сортів зернових культур.
• Якісне протруювання посівного матеріалу.
• Дотримання сівозміни з метою розриву циклу розвитку патогена.
• Своєчасне застосування фунгіцидів при досягненні порогу шкодочинності.