Моніліальний опік

Моніліальний опік, що викликається патогенним грибом Monilinia laxa, є одним із найнебезпечніших захворювань для промислових та аматорських садів. Помилкова ідентифікація цього збудника під застарілими латинськими назвами не змінює його суті як високоагресивного паразита, що здатен знищити значну частину врожаю за лічені тижні.

Об'єктами ураження є переважно кісточкові культури: абрикос, персик, вишня, черешня та слива. Особливо сприйнятливими є сорти з ніжними тканинами та ранніми термінами цвітіння, які першими потрапляють під вплив весняних погодних коливань.

Перші ознаки хвороби стають помітними невдовзі після цвітіння. Квітки раптово в'януть, буріють і засихають, залишаючись на гілках. Згодом хвороба переходить на молоді пагони, які виглядають наче обпалені вогнем. На корі уражених гілок можуть з'являтися дрібні сірі нарости, що є джерелом інфекції для всього саду.

Поширення збудника відбувається за рахунок спор, які переносяться вітром, дощем або комахами. Найбільш сприятливі умови для розвитку патогену створюються у вологу та прохолодну погоду, коли температура повітря коливається в межах 12–18 градусів, що часто співпадає з періодом цвітіння багатьох дерев.

Вредоносність полягає не лише у втраті врожаю поточного року, але й у виснаженні дерева, що призводить до відмирання скелетних гілок. Ефективний захист базується на комплексному підході: систематична обрізка уражених частин, осіннє прибирання опалого листя та плодів, а також своєчасне використання фунгіцидів під час критичних фаз росту.

• Видалення хворих пагонів із захопленням здорової тканини.
• Знищення рослинних решток як осередків інфекції.
• Обприскування саду в фазі «зеленого конуса».
• Використання біологічних та хімічних фунгіцидів.