Цератобазидіоз злаків

Збудником цієї хвороби є гриб Ceratobasidium gramineum, що є активним патогеном зернових агроценозів. Він вражає кореневу систему та прикореневу частину стебла, провокуючи розвиток гнильних процесів, які поступово виснажують рослину на ранніх етапах розвитку або в період виходу в трубку.

Перелік уражених культур охоплює майже всі основні колосові злаки, включаючи пшеницю, ячмінь, жито та тритікале. Інфекція здатна розвиватися на різних стадіях вегетації, але найбільшої шкоди завдає у періоди прохолодної та вологої погоди, коли ослаблені рослини втрачають здатність протистояти проникненню гіфів гриба.

Первинні симптоми включають появу овальних плям бурого кольору на піхвах листків, що прилягають до ґрунту. З часом ці плями розширюються, тканини некротизуються, а стебло стає крихким. Уражені рослини часто виглядають пригніченими, мають блідий колір, а при сильному зараженні спостерігається масове полегання посівів.

Умови для поширення патогена включають тривале зволоження ґрунту та температурні показники в межах 12–18°C. Гриб зберігається у ґрунті у вигляді склероціїв або грибниці на рослинних рештках. Висока щільність посівів сприяє накопиченню вологи в приземному шарі, що створює ідеальне середовище для швидкого розмноження Ceratobasidium gramineum.

Ефективні заходи боротьби базуються на комплексному агротехнічному підході:

• Якісна оранка ґрунту для глибокого закладення рослинних решток.
• Застосування фунгіцидів на основі діючих речовин класу бензимідазолів або тріазолів.
• Оптимізація норм висіву для кращої аерації посівів.
• Використання стійких до прикореневих гнилей сортів злакових культур.