Церкоспороз буряка

Збудником захворювання є патогенний гриб Cercospora beticola, що належить до класу дейтероміцетів. Ця хвороба є однією з найбільш шкодочинних для цукрового, столового та кормового буряка в усіх регіонах вирощування. Інфекція здатна тривалий час зберігатися в ґрунті на рештках рослин, а також у насіннєвому матеріалі.

Перші ознаки ураження проявляються на старому листі у вигляді дрібних плям діаметром до 5 мм, які мають світлий центр із чіткою червоно-бурою облямівкою. За умов високої вологості на плямах з'являється сірий наліт, де формуються конідії гриба. Поступово уражені листки буріють, засихають і передчасно відмирають, що призводить до загального пригнічення рослин.

Розвиток епіфітотії церкоспорозу провокують волога погода з частими опадами та температура повітря в межах +20…+30°C. Поширення спор здійснюється повітряними масами, краплями дощу та під час проведення механізованих обробітків. Найбільш інтенсивний розвиток хвороби зазвичай спостерігається у другій половині літа, коли листя досягає максимальної площі.

Шкідливість патогену полягає у суттєвому скороченні асиміляційної поверхні листка. Рослина виснажується, оскільки намагається відновити листкову розетку, використовуючи цукри з коренеплоду. Це призводить до зниження загальної маси коренеплодів, падіння вмісту цукру та значних втрат при зберіганні, оскільки пошкоджені тканини швидше уражаються кагатними гнилями.

Основні методи запобігання та захисту посівів:

• Дотримання сівозміни з поверненням культури на поле через 3–4 роки.
• Якісне заорювання пожнивних решток, що є джерелом первинної інфекції.
• Вирощування толерантних гібридів, стійких до церкоспорозу.
• Моніторинг посівів та вчасне проведення обприскувань фунгіцидами при досягненні порогу шкодочинності.
• Просторова ізоляція від полів минулого року.