Церипоріопсис жовтіючий

Церипоріопсис жовтіючий (лат. Ceriporiopsis gilvescens) — це дереворуйнівний гриб, що відноситься до ряду поліпорових. У сільськогосподарській практиці він розглядається як збудник білої гнилі, який поступово розщеплює лігнін та целюлозу деревини, перетворюючи її на пухку та ламку масу, що призводить до серйозних пошкоджень садових та лісових дерев.

Цей патоген вражає переважно листяні породи дерев, включаючи розповсюджені в Україні плодові культури, такі як яблуня, груша, вишня. Гриб частіше поселяється на ослаблених деревах, старих примірниках або на тих, що мають значні механічні пошкодження кори, через які міцелій проникає вглиб стовбура або гілок.

Основними ознаками ураження є поява на деревині білих або жовтуватих плям, а згодом — характерних плодових тіл гриба. Поверхня ураженої деревини стає волокнистою, втрачає щільність, а з часом розсипається. Плодові тіла зазвичай мають вигляд тонких, щільно притиснутих до кори утворень, колір яких варіюється від кремового до брудно-жовтого.

Умови розвитку гриба тісно пов’язані з мікрокліматом саду. Висока вологість, недостатня циркуляція повітря в кроні та наявність пошкоджень на дереві створюють ідеальне середовище для проростання спор. Патоген найбільш активний у весняно-осінній період, коли коливання температури та опади сприяють поширенню інфекції через вітер та комах-шкідників.

Система захисту базується на жорсткому дотриманні правил агротехніки. Головними методами є видалення і спалювання хворих гілок, ізоляція місць механічних пошкоджень, використання якісних фунгіцидів для обробки зрізів. Важливим є також регулярний моніторинг стану стовбурів та своєчасне лікування ран, що запобігає проникненню збудника всередину дерева.