Вапняковий хлороз

Вапняковий хлороз — це функціональне захворювання рослин, спричинене надмірним вмістом карбонатів кальцію у ґрунті. Через високий рівень pH залізо переходить у важкодоступну для коріння форму, що призводить до порушення синтезу хлорофілу в листках. Це неінфекційна хвороба, яка залежить виключно від хімічного складу середовища зростання.

Хвороба вражає велику кількість сільськогосподарських та декоративних культур. Найбільш чутливими до надлишку вапна є кісточкові плодові породи, зокрема персик, а також технічні культури, такі як льон звичайний (Linseed). При сильному ураженні ці культури демонструють різке зниження врожайності та якості продукції.

Симптоми ураження проявляються у вигляді світло-жовтого забарвлення листкової пластинки при збереженні зеленого кольору жилок. У запущених випадках листки стають майже білими, розвиток пагонів зупиняється, верхівки дерев можуть відмирати. У льону спостерігається уповільнення росту стебла, що негативно впливає на вихід волокна та насіння.

Умови розвитку хвороби пов'язані з лужним середовищем ґрунту. Часто проблема загострюється на ділянках після вапнування або на ґрунтах, що природно багаті на вапняк. Холодна та волога весна також погіршує стан, оскільки утруднює засвоєння елементів живлення навіть за сприятливих показників кислотності ґрунту.

Шкідливість вапнякового хлорозу полягає у виснаженні рослин та втраті плодів. Основні заходи захисту включають:

• Позакореневе підживлення розчинами хелатів заліза.
• Внесення підкислюючих добрив (наприклад, сульфату амонію).
• Мульчування пристовбурових кіл кислим торфом або хвоєю.
• Вибір стійких до лужних ґрунтів сортів та підщеп.