Кладонія

Родина Cladoniaceae (Кладонієві) включає лишайники, які часто помилково класифікують як небезпечну хворобу рослин. З біологічної точки зору, це симбіотичні організми, проте у практичному садівництві їхня поява на стовбурах плодових культур сигналізує про виснаження дерева та порушення агротехнічних норм догляду за насадженнями.

Основним середовищем розповсюдження є кора старих або хворих дерев, на яких спостерігається сповільнений обмін речовин. Хоча лишайник не висмоктує соки безпосередньо з рослини, він створює механічну перешкоду для нормального газообміну тканин дерева, поступово провокуючи відмирання окремих фрагментів кори.

Зовнішні ознаки ураження проявляються у вигляді розгалужених або кущистих виростів, що за кольором можуть варіюватися від сірого до оливково-зеленого. Ці утворення надійно фіксуються на поверхні, поступово охоплюючи значні площі, що в умовах високої вологості перетворює кору на ідеальне місце для колонізації іншими патогенними мікроорганізмами.

Розвиток кладонії безпосередньо залежить від мікроклімату саду. Загущені посадки, де крони дерев перешкоджають нормальному освітленню та циркуляції повітря, стають зонами ризику. Недостатній догляд, відсутність обробки дерев та надмірна зволоженість повітря сприяють швидкому розростанню лишайникового покриву на гілках.

Хоча сам по собі лишайник не є інфекційним агентом, він опосередковано шкодить деревам. Для боротьби та профілактики необхідно:

• Регулярно видаляти відмерлу кору зі стовбурів механічним способом.
• Проводити дезінфекцію ран розчинами мідного купоросу або залізного купоросу.
• Регулювати густоту крони для забезпечення доступу світла до внутрішніх гілок.
• Використовувати вапняні побілки з додаванням фунгіцидних засобів для запобігання поширенню спор.