Ценогоніум

Ценогоніум — це рід лишайників, що розвиваються на поверхні стовбурів та гілок деревних рослин. В агрономічній практиці масове поширення цього епіфіта розглядається як симптом послаблення дерева або порушення умов догляду. Хоча ценогоніум не є паразитом, що безпосередньо висмоктує сік, він істотно погіршує стан рослини, створюючи негативний ефект для її нормального розвитку.

Біологічно ценогоніум є симбіотичним організмом, де грибковий компонент забезпечує структуру та захист, а водорості виконують функцію фотосинтезу. Це «болезнь» лише в тому розумінні, що він з’являється на деревах, які втратили здатність до інтенсивного росту або мають пошкоджену кору, що робить їх вразливими до появи небажаних наростів.

Найбільше вражаються старі плодові дерева: яблуні, груші, вишні та інші культури, кора яких має глибокі тріщини. Він також часто зустрічається в затінених або загущених насадженнях з високою вологістю повітря. Поширення відбувається через спори, які розносяться вітром і легко прикріплюються до вологої поверхні гілок.

Симптоми враження включають появу специфічних плям, що можуть мати вигляд тонких ниткоподібних утворень або нальоту. Вредність полягає в тому, що шар лишайника затримує воду, перекриває доступ кисню до камбію та створює сприятливе середовище для розмноження щитівок, кліщів та спор грибкових інфекцій. Дерево під таким покриттям частіше піддається гнильним процесам.

Для захисту саду від розростання ценогоніуму слід проводити регулярну санітарну обрізку, що забезпечує сонячне світло та вентиляцію крони. Механічний спосіб боротьби передбачає очищення стовбурів відмерлої кори металевими щітками. Ефективним профілактичним заходом є побілка стовбурів вапняним розчином, що зміщує рівень pH на поверхні кори та робить її непридатною для поселення лишайника.