Колематові лишайники

Родина Collemataceae охоплює групу лишайників, які помилково часто відносять до хвороб рослин. Це не патогенні організми у звичному розумінні, а епіфіти, що використовують кору дерев лише як субстрат для кріплення. Проте їхня надмірна присутність на деревині свідчить про низьку агротехніку, затінення або тривале ослаблення рослини через інші фактори.

Біологічною особливістю цих лишайників є наявність у складі талому ціанобактерій, що дозволяє їм витримувати умови періодичного висихання. У вологому стані вони виглядають як драглисті плями, що щільно прилягають до стовбура. Хоча вони не висмоктують сік, вони перекривають доступ повітря до чечевиць кори, що поступово пригнічує фізіологічні процеси в дереві.

Найчастіше від надмірного розвитку цих організмів страждають старі плодові сади. Особливо вразливими є яблуні та груші з шорсткою корою, де накопичується волога та органічні рештки, необхідні для проростання спор лишайника. У молодих насадженнях з інтенсивним приростом лишайники зазвичай не встигають закріпитися та розвинути велику площу покриття.

Ознаками наявності Collemataceae є поява плям, які при намоканні змінюють колір на темно-зелений або чорний і стають на дотик слизькими.

• Пригнічення розвитку вегетативних бруньок.
• Створення місць для зимівлі шкідників (короїдів, кліщів).
• Порушення дихання кори.
• Зниження загальної морозостійкості дерева.

Боротьба з лишайниками базується на механічному очищенні кори та створенні умов, несприятливих для їхнього росту. Регулярна санітарна обрізка, проріджування крони та внесення добрив підвищують життєздатність дерева, змушуючи його активніше нарощувати нову кору, що сприяє самоочищенню. Хімічні методи включають обприскування розчинами мідного або залізного купоросу під час відсутності вегетації.