Ризоктоніоз рису

Збудником ризоктоніозу рису є базидіальний гриб Corticium sasakii, що викликає гниль піхов листків. Це патоген, що зимує у вигляді склероціїв у ґрунті або на пожнивних рештках. Гриб активно розвивається при високій вологості та інтенсивному поливі, характерному для рисових чеків.

Основним господарем патогена є рис, проте гриб може вражати багато інших видів культурних та дикорослих злаків. Велика шкодочинність обумовлена здатністю міцелію швидко поширюватися від нижніх ярусів рослини до верхніх, що призводить до загального ослаблення посіву.

Перші ознаки хвороби виглядають як овальні або розмиті плями на піхвах листків, що знаходяться близько до рівня води. Плями мають характерне забарвлення з сіруватим центром та темною облямівкою. Згодом на уражених ділянках формується ватоподібний наліт грибниці, а у важких випадках спостерігається загнивання стебла та вилягання посівів.

Умови для активного поширення хвороби включають високу температуру повітря та тривалу вологість поверхні листя. Значний вплив має агротехніка: внесення надмірних доз азоту сприяє інтенсивному розростанню хвороби, оскільки молоді тканини стають більш вразливими до проникнення грибного міцелію.

Для боротьби з ризоктоніозом застосовують комплекс заходів:

• Вибір сортів з підвищеною стійкістю до грибка.
• Оптимізація норм висіву для уникнення загущеності.
• Збалансоване живлення рослин мікро- та макроелементами.
• Застосування фунгіцидів на основі діючих речовин, що пригнічують розвиток базидіоміцетів.
• Регулярний моніторинг посівів у період активної вегетації.