Крепідот

Крепідот (лат. Crepidotus) — це рід грибів із родини Crepidotaceae, які відіграють роль деструкторів деревини в екосистемах. В агрономічній практиці вони розглядаються як вторинні патогени, що заселяють ослаблені дерева, пні або відмерлі гілки. Хоча вони не є агресивними паразитами, їх наявність свідчить про глибокі фізіологічні порушення у рослини-господаря.

Збудником є міцелій гриба, який поширюється у товщі деревини, поступово руйнуючи її внутрішню структуру. Тип хвороби — сапротрофне гниття. Гриб виділяє спеціальні ферменти, які розкладають лігнін, що призводить до втрати деревиною міцності. Це не є хворобою в класичному розумінні, проте в садах це сприймається як ознака небезпечного ураження гниллю.

Ці гриби найчастіше вражають листяні породи дерев. Під загрозою опиняються ослаблені плодові культури (яблуня, груша, слива), а також декоративні дерева в паркових зонах. Ураження починається з місць механічних пошкоджень, тріщин у корі або старих ран, що не були вчасно оброблені садовими засобами захисту.

Симптоми ураження проявляються у вигляді появи характерних плодових тіл. Вони мають вигляд невеликих, безніжкових або коротконіжкових капелюшків, що кріпляться до субстрату боком. Колір плодових тіл варіюється від чисто-білого до блідо-коричневого. Внутрішні ознаки ураження — зміна кольору деревини, поява світлих плям та ламкість волокон, що врешті-решт призводить до утворення дупел.

Умови розвитку крепідота включають високу вологість повітря та наявність субстрату з низькою життєвою активністю. Гриб найбільш активний під час вологої погоди, коли спори легко переносяться вітром на нові ділянки. Відсутність належного догляду, накопичення рослинних решток та висока щільність насаджень сприяють швидкому поширенню міцелію в межах саду.

Заходи захисту та профілактики базуються на мінімізації чинників, що послаблюють дерева. Важливо пам'ятати, що боротьба з крепідотом — це передусім догляд за здоров'ям насаджень:

• Видалення сухостою, старих пнів та уражених гілок із саду.
• Регулярна дезінфекція ран і спилів спеціальними фунгіцидними пастами.
• Забезпечення оптимального режиму підживлення, щоб дерево могло самостійно захищатися.
• Створення умов, що запобігають перезволоженню пристовбурних кіл.