Фітодермоз люцерни

Фітодермоз люцерни, збудником якого є Physoderma alfalfae, належить до небезпечних хвороб, що вражають кореневу систему та прикореневу зону цієї кормової культури. Патоген належить до класу хітридіоміцетів і є вузькоспеціалізованим паразитом, що спеціалізується на Medicago sativa.

Ця хвороба найбільше шкодить посівам люцерни посівної, особливо на полях з високим рівнем вологості. Ураження прикореневої зони призводить до порушення провідної системи рослини, що значно знижує зимостійкість та продуктивність культури протягом усього вегетаційного періоду.

Основними ознаками ураження є поява специфічних наростів (галів) на кореневій шийці та основі стебел. Ці утворення спочатку мають щільну структуру та світлий колір, проте згодом вони розтріскуються, стають коричневими або чорними, що відкриває шлях для проникнення вторинної мікрофлори та гниття.

Сприятливими умовами для масового розвитку хвороби є надмірна вологість ґрунту та сприятливі температури для проростання зооспор патогена. Велика кількість опадів або надмірний полив у весняний період сприяють швидкому поширенню інфекції в ґрунті, де збудник може зберігатися протягом багатьох років.

Ефективний захист базується на профілактичних заходах, оскільки хімічні методи боротьби проти фітодермозу мають обмежену ефективність. Основні рекомендації включають:

• Дотримання сівозміни з перервою у вирощуванні люцерни до 5 років.
• Покращення дренажних властивостей ґрунту для уникнення застою води.
• Використання лише здорового насіннєвого матеріалу.
• Впровадження у виробництво сортів люцерни, стійких до грибкових уражень кореневої системи.