Курвуляріоз

Збудником цієї хвороби є гриб Curvularia micropus, який належить до мікроміцетів, що викликають некротичні ураження надземних частин рослин. Патоген здатний зберігатися в ґрунті та на пожнивних рештках протягом декількох років, чекаючи на сприятливі умови для зараження. Це захворювання має інфекційну природу та поширюється конідіями за допомогою вітру та вологи.

Найбільш чутливими до ураження цим грибом є зернові культури, зокрема кукурудза, рис, сорго та деякі кормові злакові трави. Рослини можуть бути заражені на будь-якій стадії розвитку, проте найбільш вразливими вони стають у фазі активного росту та наливу зерна. Поширення патогена часто залежить від наявності альтернативних господарів у безпосередній близькості до основних посівів.

Симптоматика проявляється у вигляді появи дрібних плям овальної або видовженої форми, що з часом стають темно-коричневими з вираженою світлою облямівкою. При високому рівні вологості на поверхні некрозів з'являється оксамитовий наліт темного кольору, що свідчить про активне спороношення гриба Curvularia micropus. Сильне ураження призводить до передчасного відмирання листкової пластини та ослаблення всієї рослини.

Активізація гриба відбувається за умов тривалих дощів, надмірної вологості та підвищених температур повітря (в межах 25–28°C). Ці чинники сприяють масовому проростанню спор та швидкому поширенню інфекції по площі поля. Порушення агротехнічних норм, таких як густота посіву або неправильне живлення, додатково стимулює розвиток хвороби.

• Впровадження правильної сівозміни з чергуванням стійких культур.
• Ретельне знищення або глибоке загортання рослинних решток у ґрунт.
• Використання стійких до грибкових інфекцій сортів та гібридів.
• Застосування фунгіцидів для обробки посівів у критичні фази вегетації.
• Контроль рівня азотного живлення для запобігання надмірному розростанню тканин.

Економічна шкодочинність захворювання виражається у зниженні фотосинтетичної площі листя, що безпосередньо впливає на налив зерна. В результаті аграрії втрачають частину врожаю, а також отримують зерно з погіршеними посівними та товарними якостями. Комплексний підхід до захисту є єдиним дієвим способом мінімізації впливу патогена.