Діапортове в'янення сої

Збудником хвороби є мікроскопічний гриб Diaporthe columnaris, що провокує розвиток стеблових гнилей. Цей патоген є досить специфічним для посівів сої та здатний спричиняти значні втрати врожаю в регіонах з підвищеною вологістю, де умови для розвитку грибкової інфекції є найбільш сприятливими.

Головною культурою-господарем для цього патогену виступає соя. Гриб вражає кореневу шийку та нижню частину стебла, що призводить до порушення провідної системи рослини. Джерелом інфекції зазвичай виступають рослинні рештки в ґрунті, де гриб може виживати протягом тривалого часу, накопичуючи інфекційний запас для наступних сезонів.

Основні симптоми проявляються у вигляді побуріння кори стебла, на якій згодом з'являються дрібні чорні пікніди. Рослини передчасно в'януть, їх листя втрачає тургор та засихає, але залишається на стеблі. У разі сильного ураження спостерігається ламкість стебел, що унеможливлює нормальний розвиток бобів та суттєво знижує масу тисячі насінин.

Факторами, що сприяють поширенню хвороби, є тривала дощова погода та температурний режим у межах 20-25°C. Висока щільність посіву сприяє накопиченню вологи в приземному шарі, що створює оптимальне середовище для проростання спор та колонізації патогеном здорових тканин сої. Також важливу роль відіграє пошкодження рослин шкідниками, через які гриб легше проникає всередину.

• Дотримання сівозміни з поверненням культури на поле через 3-4 роки.
• Використання стійких до патогенів сортів та якісного насіннєвого матеріалу.
• Ретельна обробка ґрунту для знищення джерел інфекції на залишках рослин.
• Використання фунгіцидів для обприскування посівів у фазі цвітіння.
• Протруювання насіння системними препаратами для захисту на ранніх етапах.