Димаргаритоміцети

Димаргаритоміцети (Dimargaritomycetes) — це спеціалізований клас грибів, що належить до підтипу Kickxellomycotina. В агрономічній практиці вони цікаві насамперед як облігатні мікопаразити. Це означає, що вони не інфікують безпосередньо культурні рослини, а паразитують на інших грибах, що можуть бути як шкідливими патогенами, так і корисною мікрофлорою ґрунту.

Збудниками є мікроскопічні гриби, які характеризуються наявністю септованого міцелію. Тип їхньої взаємодії з оточенням — паразитизм на грибах-господарях. Вони здатні вражати різні види грибів, що мешкають у ґрунті або на органічних рештках, включаючи представників зигоміцетів, що часто зустрічаються у ризосфері сільськогосподарських культур.

Ознаки ураження проявляються лише на рівні мікробіологічного аналізу, оскільки вони не викликають типових симптомів на листках чи коренях рослин. Симптоматика включає виснаження колоній грибів-господарів, порушення їхньої архітектоніки та припинення спороношення. Це призводить до зниження конкурентної спроможності патогенних грибів, що теоретично зменшує їхній негативний вплив на врожай.

Розвиток цих організмів залежить від високої вологості ґрунтового середовища та наявності достатньої кількості грибів-господарів. Поширення відбувається шляхом розсіювання спор, які переносяться водою або ґрунтовою фауною. Вони віддають перевагу стабільним екосистемам з помірними температурними показниками, де підтримується певний баланс між видами грибів.

Вредоносність для сільського господарства оцінюється як нейтрально-позитивна, оскільки вони є природними регуляторами популяцій інших грибів. Спеціальних методів боротьби проти димаргаритоміцетів зазвичай не застосовують, оскільки вони не є безпосередніми шкідниками врожаю. Профілактика спрямована на підтримання здорового мікробіому ґрунту шляхом внесення органічних добрив та дотримання сівозміни.