Диплофліктис

Диплофліктис — це рід грибів класу хітридіоміцетів, що здатні викликати патологічні процеси у кореневих системах низки рослин. Ці організми є типовими представниками ґрунтової мікрофлори, що стають агресивними патогенами за умови порушення водного режиму субстрату. Біологічно вони характеризуються здатністю утворювати рухливі зооспори, які потребують наявності вільної вологи для поширення та інфікування тканин рослин-господарів.

Найчастіше від диплофліктису страждають культури, що вирощуються на важких ґрунтах з високим рівнем залягання ґрунтових вод або в умовах надмірного поливу. Патоген проявляє високу активність у ризосфері, атакуючи дрібні корінці та кореневі волоски, що поступово поширюється на кореневу шийку. Це робить рослини вразливими до вторинних бактеріальних інфекцій, які прискорюють розпад тканин.

Симптоматика ураження включає в’янення надземної частини рослин навіть за умови достатнього поливу, що свідчить про функціональні порушення в коренях. Листя може набувати жовтуватого забарвлення, спостерігається зупинка росту та загальна депресія розвитку. При детальному аналізі коренів помітно їх темніння та слизисту консистенцію, що є типовим наслідком життєдіяльності хітридієвих грибів.

Для розвитку патогена критичним фактором є тривале перезволоження ґрунту. Розмноження гриба значно прискорюється при температурі 18–20°C у середовищі з обмеженим доступом кисню до коренів. В таких умовах швидкість поширення інфекції по площі посадок зростає в геометричній прогресії через здатність зооспор переноситися разом із поливною водою або дощовими стоками.

Економічна шкода від хвороби проявляється у недоборі врожаю та підвищеному відсотку випаду розсади. Ефективний захист включає комплекс заходів:

• Організація якісного дренажу для відведення надлишку води.
• Запобігання перезволоженню ґрунту та дотримання норм поливу.
• Дезінфекція ґрунту перед висадкою в теплицях.
• Внесення препаратів на основі міді або специфічних фунгіцидів при високому ризику зараження.