Епіхлое

Збудниками цієї хвороби є мікроскопічні гриби роду Epichloe, що ведуть ендофітний спосіб життя у тканинах злакових культур. Ці гриби характеризуються складною біологією, здатністю до системного інфікування рослини-господаря, при якому міцелій гриба проникає у всі частини стебла, включаючи зони росту та репродуктивні органи.

Найбільше від цього патогену страждають багаторічні кормові злаки, зокрема райграс, костриця та тонконіг. Хвороба є особливо небезпечною для спеціалізованих насіннєвих посівів, де збереження видової чистоти та продуктивності насіння має критичне значення для подальшої селекції та товарного виробництва.

Візуальні ознаки ураження проявляються у вигляді щільного білого чи кремового нальоту, що кільцем огортає стебло під суцвіттям. Через розвиток цієї грибної маси (строми) вихід колоса або волоті стає неможливим, суцвіття викривляється, деформується і втрачає здатність до утворення насіння, що призводить до повної стерильності окремих пагонів.

Поширення хвороби відбувається двома основними шляхами: через заражене насіння, всередині якого зберігається міцелій, або через спори, що розносяться повітряними потоками та комахами. Висока вологість повітря та оптимальні температури навесні створюють сприятливі умови для швидкого розвитку патогенної строми на поверхні стебел.

Економічна шкода від епіхлое полягає у втраті насіннєвої продуктивності та ризику отруєння худоби через токсичні алкалоїди, що накопичуються в уражених рослинах. Захисні заходи базуються на використанні неінфікованого посівного матеріалу, проведенні фунгіцидних обробок посівів у критичні фази розвитку та ретельному знищенні злакових бур'янів у зоні агроценозу.

• Аналіз насіння на наявність ендофітів.
• Дотримання просторової ізоляції насінників.
• Використання фунгіцидів системної дії.
• Комплексна агротехнічна боротьба з бур'янами.