Епіхлоє колосняка

Епіхлоє колосняка (лат. Epichloe elymi) є грибковим збудником, що належить до родини Clavicipitaceae. Цей патоген спеціалізується на ураженні злакових трав, спричиняючи аномалії розвитку репродуктивних органів, що в агрономічній практиці часто називають «хворобою удушення» або «задухою» колосся.

Основними культурами-господарями для даного гриба виступають різні види житняка та колосняка (Elymus). Патоген є системним ендофітом: він проникає в тканини рослини на ранніх стадіях і поширюється всередині стебла, не виявляючи зовнішніх ознак ураження до моменту настання фази генеративного розвитку.

Типові ознаки хвороби стають помітними, коли гриб формує строму — щільний шар білої або світло-жовтої грибниці, яка повністю огортає колос. Через це фізичне ущільнення соцвеття залишається заблокованим у пазусі верхнього листка, що призводить до його деформації, відмирання та повної втрати здатності до утворення насіння.

Сприятливими умовами для епіфітотійного розвитку Epichloe elymi є висока вологість повітря та помірні температури, які спостерігаються під час виходу рослин у трубку. Гриб поширюється як трансоварним шляхом (через заражене насіння), так і через спори, що переносяться комахами-векторами під час цвітіння здорових злаків.

Економічна шкода від патогену суттєва, особливо у насінництві, оскільки уражені ділянки втрачають врожайність практично повністю. Профілактичні заходи включають ретельний фітосанітарний контроль посівного матеріалу, використання стійких сортів та регулярне викошування дикорослих злаків поблизу полів, які можуть виступати природними резервуарами інфекції.

• Обов'язковий лабораторний контроль насіння на наявність ендофітів.
• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку патогену.
• Застосування фунгіцидів системної дії на ранніх етапах.
• Видалення та спалювання сильно уражених рослинних залишків.