Епіхлоє вівсяницева

Збудником цієї хвороби є ендофітний гриб Epichloe festucae, що належить до відділу аскоміцетів. Цей мікроорганізм здатен розвиватися всередині тканин рослини, утворюючи тісний зв'язок з господарем. Особливістю патогена є його здатність передаватися через насіннєвий матеріал, що суттєво ускладнює контроль за його поширенням на полях та пасовищах.

Головними об'єктами ураження є багаторічні злакові трави, зокрема різні види вівсяниці. Гриб проникає у міжклітинники тканин і протягом тривалого часу може не проявляти зовнішніх ознак хвороби, поширюючись через кореневище або насіння, що робить виявлення інфекції на ранніх стадіях досить складним завданням.

Типовою ознакою ураження є так звана «хвороба удушення». На стеблі рослини формується щільна біла або кремова строма гриба, яка охоплює суцвіття, перешкоджаючи його нормальному розвитку. Через це колос або волоть не можуть нормально вийти з пазухи листа, що веде до припинення репродуктивної функції рослини.

Епіфітотійний розвиток хвороби стимулюється високою вологістю повітря та помірними температурами. Сприятливі умови сприяють формуванню спор на поверхні строми, які розносяться на значні відстані за допомогою вітру. Також велику роль у розповсюдженні гриба відіграють комахи, що відвідують суцвіття заражених рослин.

Економічна та біологічна шкодочинність полягає не лише в недоборі врожаю насіння, а й у продукуванні грибом специфічних алкалоїдів. Ці сполуки мають виражену токсичність для великої рогатої худоби та коней. Для боротьби з патогеном рекомендується суворий контроль за якістю насіння, знищення дикорослих злаків-резерваторів та використання стійких сортів трав.