Епіхлоэ злаків

Епіхлоэ злаків (лат. Epichloe typhina) — це патогенний сумчастий гриб, що викликає так звану чохловидну хворобу злакових трав. Даний збудник є досить специфічним паразитом, який проникає у тканини рослини та розповсюджується всередині стебла, порушуючи фізіологічні процеси розвитку генеративних органів.

До кола рослин-господарів належать багаторічні трави, що використовуються у кормовиробництві: тимофіївка лугова, грястиця збірна, костриця та різні види тонконога. Ураження цих культур призводить до значних втрат під час вирощування на насіння, оскільки рослина перенаправляє енергію на розвиток грибниці, а не на формування репродуктивних частин.

Характерною ознакою хвороби є розвиток щільного білого грибного міцелію, який у вигляді кільцеподібного «чохла» обволікає стебло безпосередньо під колосом. Через це колос або волоть часто залишаються у піхві верхнього листка, вони стають стерильними, викривляються та з часом засихають, що робить неможливим збір якісного насіння.

Гриб активно розмножується в умовах високої вологості повітря та при помірних температурах. Інкубаційний період захворювання залежить від кліматичних умов та фізіологічного стану травостою. Поширення інфекції відбувається як через насіннєвий матеріал (системна інфекція), так і завдяки перенесенню аскоспор повітряними потоками.

Ефективні заходи захисту базуються на комплексному підході:

• використання сертифікованого насіння без інфекцій;
• регулярне скошування травостою до моменту масового спороношення гриба;
• проведення фунгіцидних обробок на насіннєвих ділянках;
• просторова ізоляція посівів від природних резервацій інфекції.