Офіоболез

Збудником цієї хвороби є гриб Gaeumannomyces graminis, який паразитує на кореневій системі зернових культур. Найбільшої шкоди патоген завдає озимій пшениці та ячменю, проте може уражувати практично всі види злакових рослин. Інфекція проникає в тканини коренів, блокуючи судинну систему рослини та перешкоджаючи надходженню води й поживних речовин.

Симптоматика захворювання стає чітко помітною у фазі виходу в трубку та цвітіння. Найголовнішою ознакою є потемніння та подальше відмирання коріння. При розрізі нижньої частини стебла можна побачити чорний мицеліальний шар, який свідчить про глибоке ураження. Уражені рослини часто відстають у рості та виглядають пригніченими порівняно з сусідніми культурами.

Розвитку офіоболезу сприяє вологий ґрунт з нейтральною або слаболужною реакцією. Спори патогена можуть зберігатися в ґрунті до трьох років на залишках стерні та в коренях бур'янів. Часте повернення зернових на одне і те саме поле створює ідеальні умови для накопичення інфекційного фону, що призводить до швидкого поширення хвороби на великі площі.

Вредоносність хвороби оцінюється як висока, оскільки вона прямо впливає на налив зерна та загальну біомасу. Через пошкодження кореневої системи рослини стають більш вразливими до посухи та інших несприятливих факторів середовища. В особливо важких випадках спостерігається передчасне дозрівання «білоколосиці», коли колос стає порожнім і білим, не формуючи повноцінного зерна.

Система профілактики базується на таких заходах:

• Дотримання сівозміни з перервою між зерновими не менше двох років.
• Якісна оранка з глибокою заробкою рослинних решток.
• Використання фунгіцидних протруйників для обробки насіннєвого матеріалу.
• Боротьба з бур'янами, що можуть бути резерваторами інфекції.