Іржа груші

Збудником захворювання є іржасті гриби родини Gymnosporangiaceae, найпоширенішим представником яких є Gymnosporangium sabinae. Це дводомний патоген, життєвий цикл якого тісно пов'язаний з двома господарями: хвойними рослинами роду ялівець, де гриб зимує, та грушею, на якій він паразитує протягом літнього періоду.

Хвороба вражає переважно листя, рідше плоди та пагони груші. Початкові ознаки виглядають як жовто-гарячі плями на верхній стороні листкової пластини. З часом на нижньому боці листа з’являються помаранчеві вирости-еції, у яких дозрівають спори. На ялівці інфекція проявляється у вигляді здуття, тріщин на корі та виділення желеподібної маси у вологу погоду.

Розвиток іржі значно активізується під час дощової та прохолодної весни. Спори гриба, що поширюються вітром від ялівцю, потрапляють на молоді листочки груші та швидко проростають. Відсутність належного контролю за інфекційним фоном призводить до того, що хвороба стає хронічною і з кожним роком поширюється на більшу площу саду.

Шкідливість цього захворювання полягає у суттєвому зниженні врожайності та якості плодів. Через передчасне опадання листя дерева втрачають здатність накопичувати поживні речовини, стають менш стійкими до морозів та вимерзання. У запущених випадках гриб може повністю знищити листовий апарат груші, що призводить до відмирання гілок.

Заходи захисту потребують комплексного підходу та регулярності. До основних методів належать:

• Просторове розмежування насаджень груші та ялівцю.
• Використання фунгіцидів системної дії до та після цвітіння.
• Вирізання та знищення уражених частин хвойних рослин, що є резерваторами інфекції.
• Видалення опалого листя восени для зменшення кількості спор у ґрунті.