Гіпсоплака

Гіпсоплака (Gypsoplaca) належить до групи лишайників, які формують біогенні кірки на поверхні ґрунту. В агрономічній практиці вони сприймаються як біологічний фактор, що погіршує умови для проростання насіння. Хоча це не класичне інфекційне захворювання, їх присутність на полях може суттєво знижувати врожайність через обмеження аерації та вологопроникності верхнього шару ґрунту.

Біологічно цей організм є симбіотичною структурою, що адаптована до екстремальних умов середовища. У степових регіонах лишайник заселяє відкриті ділянки, де спостерігається засолення або високий вміст гіпсу. Виступаючи як піонерна рослинність, він утворює механічний бар'єр, який перешкоджає нормальному розвитку коріння культурних рослин на початкових етапах росту.

Найбільшої шкоди завдається посівам у посушливих зонах, де слабкий розвиток культур дозволяє лишайникам захоплювати вільні ділянки ґрунту. Окрім механічних перешкод, лишайники можуть змінювати кислотно-лужний баланс прикореневої зони, що негативно впливає на доступність мінеральних добрив для сільськогосподарських культур.

Основними ознаками розвитку є поява на ґрунті лускатих або пластинчастих утворень світлого чи жовтуватого кольору. Після дощу вони набувають яскравості, а під час посухи стають ламкими. Виявлення таких утворень на ранніх етапах свідчить про необхідність термінової обробки ґрунту для руйнування їхньої структури.

Профілактичні заходи зводяться до інтенсивної механічної обробки ґрунту, що перериває життєвий цикл лишайника. Рекомендується:

• проведення глибокої оранки;
• дискування ділянок з високим ступенем покриття;
• застосування сівозмін з культурами, що інтенсивно затінюють ґрунт;
• контроль за рівнем засолення ґрунту.