Гематома

Гематома (лат. Haematomma) — рід лішайників, які оселяються на стовбурах та гілках дерев, сприймаючись садівниками як своєрідна «хвороба» кори. Хоча лішайник не є прямим патогеном, що живиться тканинами рослини, його масове поширення свідчить про зниження життєвих сил дерева та вимагає втручання фахівця.

Біологічно гематома є симбіотичним організмом, що кріпиться до кори за допомогою ризоїдів. Протягом свого життєвого циклу лішайник поступово розростається, утворюючи характерні плямисті структури, які можуть перешкоджати нормальним фізіологічним процесам у корі, зокрема диханню тканин через чечевички.

Найчастіше цей лишайник вражає старі плодові насадження: яблуні, груші та кісточкові культури, особливо в умовах затінених, вологих ділянок. У лісових масивах він також зустрічається на багатьох видах листяних дерев, де віддає перевагу корі з високою кислотністю та достатнім зволоженням.

Шкідливість гематоми полягає у створенні «сховищ» для шкідників саду. Під лусочками та таломами лишайника успішно зимують яйця попелиць, личинки кліщів та спори грибкових хвороб, таких як парша або моніліоз. Це робить дерево слабким перед інфекційним навантаженням та ускладнює проведення профілактичних обприскувань.

Методи боротьби передбачають механічне видалення наростів за допомогою дерев'яних шкребків, щоб не пошкодити живу тканину камбію. Після очищення обов'язковою є дезінфекція побілкою з додаванням фунгіцидів (залізо або мідний купорос). Профілактика включає регулярну санітарну обрізку крони для зниження вологості повітря навколо стовбурів.