Церкоспорельозна коренева гниль

Збудником цієї хвороби є гриб Herpotrichia herpotrichoides, який спричиняє розвиток прикореневої гнилі у злакових культур. Цей патоген є однією з найбільш підступних хвороб, що вражає стебла рослин безпосередньо біля поверхні ґрунту, блокуючи нормальне транспортування поживних речовин.

Хвороба вражає широкий спектр зернових, серед яких пшениця озима, жито, ячмінь озимий та тритикале. Гриб здатний виживати на пожнивних рештках у ґрунті, що робить його вкрай небезпечним при недотриманні сівозміни. Інфекція накопичується в ґрунті, створюючи ризики для майбутніх врожаїв.

Симптоми захворювання виглядають як характерні плями «очкоподібної» форми на нижніх частинах стебел. Згодом ці плями темніють, тканина розм’якшується, а стебло втрачає міцність. Візуальними ознаками в полі є осередки вилягання рослин, що часто супроводжуються передчасним дозріванням колосся та появою порожніх зерен.

Умови для поширення патогену включають прохолодну та вологу погоду, особливо в періоди відлиг або затяжної вологої весни. Температурний режим від 5 до 15°C є оптимальним для проростання спор та зараження нових рослин. Загущені посіви та надмірне азотне живлення значно підвищують сприйнятливість посівів до церкоспорельозу.

Вредоносність хвороби виражається у суттєвому зниженні якості та кількості врожаю. Рослини, уражені церкоспорельозом, мають знижену стійкість до стресів, а некроз стебел призводить до масового вилягання, що ускладнює збір врожаю комбайнами та веде до втрат зерна на полі.

Система захисту базується на комплексному підході, що включає:

• Дотримання сівозміни з перервою між зерновими не менше двох років.
• Використання стійких до патогену сортів.
• Оптимізацію норм висіву для уникнення загущення посівів.
• Застосування фунгіцидів у період раннього кущення за наявності інфекційного фону.