Югланконіоз волоського горіха

Збудником цієї хвороби є мікроміцет Juglanconis juglandina, який належить до групи патогенів, що викликають некрози кори. Гриб спеціалізується на ураженні тканин горіхових дерев, глибоко проникаючи в камбій та деревину, що призводить до порушення провідної системи рослини та поступового її виснаження.

Головною культурою, що потерпає від патогену, є волоський горіх. Інфекція часто розвивається на деревах, які вже мають послаблений імунітет внаслідок посухи, механічних пошкоджень або впливу низьких температур. Хвороба може вражати як молоді саджанці, так і дорослі плодоносні дерева.

Першими ознаками ураження є поява на стовбурах та гілках плям коричневого кольору, які згодом перетворюються на заглиблені виразки. У місцях некрозів часто утворюються дрібні чорні крапки — це плодові тіла гриба, з яких викидаються спори для подальшого розповсюдження. Хвороба провокує відмирання пагонів, що призводить до оголення крони та втрати загальної врожайності.

Розвиток патогену тісно пов'язаний з кліматичними факторами: тривалі дощі та висока вологість повітря є стимулюючими чинниками для проростання спор. Хвороба швидко поширюється через заражений інструмент при обрізці, а також за допомогою вітру, що переносить спори на здорові ділянки кори, де є хоча б мінімальні пошкодження.

Збитки від югланконіозу можуть бути критичними, оскільки він часто супроводжується вторинними інфекціями. Найефективнішими заходами боротьби є системна профілактика: недопущення скупчення вологи в кроні, вчасне лікування ран, використання стійких сортів та підживлення дерев для підвищення їхньої природної опірності до грибкових хвороб.

• Видалення та спалювання уражених гілок
• Замазування зрізів дезінфікуючими пастами
• Оптимізація схеми посадки для кращої вентиляції крони
• Використання фунгіцидів під час вегетації за потреби
• Посилений догляд за деревами після морозних зим