Кейслеріелла стеблова

Збудником захворювання є гриб-аскоміцет Keissleriella culmifida. Цей патоген спеціалізується на ураженні вегетативних органів злакових рослин, проникаючи в тканини стебел та листкових піхов, де він активно розвивається, порушуючи фізіологічні процеси рослини.

До кола рослин-господарів належать поширені зернові культури, такі як пшениця, ячмінь, жито та деякі види диких злаків. Захворювання здатне спричиняти значні втрати врожаю, оскільки пошкоджені стебла втрачають міцність, що призводить до їх масового вилягання під час дозрівання зерна.

Клінічні ознаки хвороби виглядають як дифузні некротичні плями на стеблах, які згодом можуть зливатися. У місцях ураження формуються дрібні чорні крапки — псевдотеції, що є важливим діагностичним показником для ідентифікації збудника в польових умовах.

Поширення патогену відбувається за наявності сприятливих умов: тривалих опадів, високої вологості повітря та помірних температур. Інфекція зберігається на рештках стерні, що робить пожнивні залишки головним резервуаром для первинного зараження посівів у наступному сезоні.

Ефективний захист базується на поєднанні правильної агротехніки та хімічного контролю. Агрономи рекомендують ретельне дискування та глибоке переорювання ґрунту, що перешкоджає спороношенню гриба. У критичні періоди розвитку посівів доцільним є використання фунгіцидів широкого спектра дії.

• Використання стійкого насіннєвого матеріалу.
• Дотримання сівозміни з чергуванням культур різних родин.
• Якісна заробка пожнивних решток у ґрунт.
• Використання фунгіцидів під час вегетації для стримування поширення хвороби.