Мікарея

Рід Micarea (Мікарея) об’єднує групу лишайників, які помилково сприймаються деякими садівниками як небезпечне інфекційне захворювання. З погляду агробіології, ці організми не є патогенами і не викликають захворювань сільськогосподарських культур. Вони існують як симбіотичні асоціації гриба та водорості, що використовують кору дерев або стару деревину лише як фізичну опору для свого розвитку.

Ці організми належать до категорії епіфітів. Вони не вступають у паразитарні відносини з рослиною-господарем, не висмоктують поживні речовини та не пошкоджують живі клітини рослин. Тому питання боротьби з ними стоїть не як захист від інфекції, а як елемент естетичного або санітарного догляду за плантацією чи садом.

Візуальними ознаками наявності є формування накипних або лускатих утворень на стовбурах та гілках. На відміну від небезпечних мікозів, які спричиняють гнилі або некрози, мікарея не змінює колір деревини під своєю основою і не призводить до відмирання тканин. Її розвиток є індикатором відносної стабільності та вологості мікроклімату в саду.

Сприятливими умовами для розселення є висока вологість повітря, затінені ділянки та наявність відмерлої кори, яка довго не видалялася. Важливо пам'ятати, що ці організми надають перевагу екологічно чистим зонам. У садах, де повітря має високу концентрацію газів або агрохімікатів, їхній розвиток зазвичай пригнічується.

Спеціальних заходів захисту не існує, оскільки шкода від них відсутня. Для профілактики їх накопичення на стовбурах рекомендується:

• проведення регулярної санітарної обрізки для поліпшення аерації крони;
• механічна чистка відмерлої кори ранньою весною;
• білення штамбів та скелетних гілок вапном.