Карликовість астрагалу

Карликовість астрагалу — це небезпечне вірусне захворювання, збудником якого є вірус карликовості астрагалу (Milk vetch dwarf virus). Цей патоген належить до групи нановірусів і вражає велику кількість представників родини бобових, стаючи причиною значних втрат врожаю у багатьох країнах світу.

Найбільшу загрозу ця хвороба становить для посівів сої, яка є головною технічною культурою, що потерпає від даного вірусу. Окрім сої, патоген може вражати багаторічні кормові бобові трави, які виступають у ролі природних резервуарів інфекції та сприяють її збереженню в агроценозах протягом тривалого часу.

Основними ознаками ураження є різка затримка росту рослин, що й дало назву хворобі. Рослини мають карликовий вигляд, листя стає дрібним, часто спостерігається хлороз (пожовтіння) або почервоніння. Характерними є скорочення міжвузлів та надмірне галуження стебла, що створює вигляд «кущистості», при цьому генеративні органи майже не розвиваються.

Вірус передається немеханічним шляхом, головним переносником інфекції в полі є різні види попелиць (Aphididae). Комахи отримують вірус під час харчування соком інфікованих рослин і швидко поширюють його на здорові ділянки, причому для успішної інокуляції достатньо короткого контакту переносника з тканинами культурної рослини.

Захист посівів базується на обмеженні чисельності комах-переносників та усуненні джерел вірусу. Основними заходами є:

• проведення своєчасних обробок інсектицидами системної дії;
• знищення бур’янів-резервуарів навколо полів;
• використання здорового насіннєвого матеріалу та вибір стійких до вірусу гібридів;
• дотримання оптимальних термінів посіву для уникнення піків активності попелиць.