Неокукурбітарія

Збудником цієї хвороби є гриб Neocucurbitaria unguis-hominis, що належить до класу аскоміцетів. Цей мікроорганізм є небезпечним фітопатогеном, здатним спричиняти ураження різноманітних сільськогосподарських культур. Тип хвороби — мікоз, що вражає клітинні тканини рослини, порушуючи фізіологічні процеси фотосинтезу та обміну речовин.

Коло рослин-господарів для цього патогена доволі широке, включаючи овочеві та технічні культури. Гриб здатний тривалий час зберігатися в ґрунті у вигляді спорових структур або міцелію на залишках відмерлих рослин. Така витривалість ускладнює боротьбу з інфекцією в умовах інтенсивного землеробства.

Основними ознаками ураження є поява локальних некрозів, які поступово поширюються по всій поверхні листка або стебла. Часто тканини, що уражені грибом, змінюють забарвлення на буре або чорне, після чого починається процес гниття. Уражені ділянки стають крихкими, що призводить до деформації органів рослини та зниження їхньої функціональності.

Розвиток захворювання активується в умовах високої вологості повітря та при частих опадах. Оптимальна температура для проростання спор знаходиться в межах середніх значень, характерних для весняно-літнього періоду. Розповсюдження інфекції відбувається шляхом пасивного перенесення конідій вітром, водою або механічним способом через сільськогосподарський реманент.

Профілактика та боротьба з неокукурбітарією базуються на комплексному підході. До основних заходів належать:

• дотримання правил сівозміни для розриву циклу розвитку збудника
• дезінфекція ґрунту та посівного матеріалу
• регулярне провітрювання тепличних споруд
• видалення та спалювання уражених рослинних залишків
• профілактичні обробки фунгіцидами широкого спектру дії