Неопсевдоцеркоспорельоз

Збудником неопсевдоцеркоспорельозу є грибковий патоген, що належить до роду Neopseudocercosporella. Ця хвороба вражає вегетативні органи рослин, порушуючи їхній нормальний обмін речовин. Патоген має високу здатність до виживання у ґрунті та на рештках рослин, що робить боротьбу з ним комплексною справою.

Головною групою культур, що страждають від цього захворювання, є зернові колосові культури, зокрема озима та яра пшениця, а також ячмінь. Інфекція часто накопичується на полях, де тривалий час вирощуються злакові без дотримання сівозміни, що сприяє швидкому поширенню збудника.

Візуальні ознаки ураження проявляються у вигляді плям різної форми на листках. З часом ці плями стають коричневими або сірими, часто мають темну облямівку. При високій вологості на поверхні плям розвивається спороношення гриба. Важкі стадії розвитку хвороби призводять до висихання та передчасного опадання листя.

Для розвитку інфекції найбільш сприятливими є умови підвищеної вологості повітря та помірних температур. Часті опади, тумани та роси створюють ідеальний мікроклімат для проростання спор та зараження здорових тканин рослин. Патоген активно поширюється в густих посівах, де порушена циркуляція повітря.

Шкодочинність неопсевдоцеркоспорельозу полягає у зниженні маси 1000 зерен та загальної врожайності. Для профілактики та обмеження розвитку інфекції рекомендується використовувати стійкі сорти, проводити якісну обробку ґрунту та застосовувати фунгіциди згідно з регламентами. Важливо також контролювати появу бур'янів-злаків, які можуть бути носіями грибка.