Септоріоз вівса

Збудником септоріозу вівса є гриб Neospermospora avenae. Цей патоген належить до групи некротрофів, які спричиняють відмирання тканин рослини через виділення токсинів. Інфекція є поширеною в зонах з достатнім зволоженням і може значно погіршити стан посівів, якщо не вжити вчасних заходів протидії.

Головним господарем цього патогену є овес. Гриб атакує рослину на різних етапах онтогенезу, починаючи від сходів і закінчуючи фазою наливу зерна. Оскільки збудник зберігається на стерні та в ґрунті, ризик зараження залишається високим протягом багатьох років, якщо на полі не дотримується правильна сівозміна.

Ознаки хвороби проявляються на нижніх листках у вигляді характерних плям — видовжених або овальних, спочатку світло-бурих, а згодом темно-коричневих. Характерною діагностичною ознакою є утворення пікнід, що виглядають як дрібні чорні крапки всередині уражених ділянок. Уражені тканини швидко засихають, що призводить до загального ослаблення рослини.

Для розвитку інфекції потрібна підвищена вологість (понад 85%) та помірна температура повітря (18–22°C). Розповсюдження спор відбувається краплинно-повітряним шляхом. Дощі сприяють не лише поширенню інфекції, а й швидкому проростанню конідій на здорових тканинах, що створює умови для вторинних заражень протягом вегетаційного сезону.

Шкодочинність Neospermospora avenae проявляється у зменшенні врожайності зерна до 15–20% та зниженні його якості. Для профілактики необхідно дотримуватися просторової ізоляції між полями, знищувати падалицю та використовувати протруйники насіння. Під час вегетації ефективним є застосування фунгіцидів, особливо в критичні фази виходу в трубку та цвітіння.