Пармелієві лишайники

Слід розрізняти біологічну класифікацію та агрономічну оцінку: родина Parmeliaceae — це лишайники, які в сільському господарстві часто вважаються ознакою хворобливого стану дерева. Хоча вони не є збудниками хвороб у традиційному сенсі, їх масове поширення на корі вказує на загальне ослаблення імунної системи рослини.

Основним механізмом шкоди є механічне перекриття доступу кисню до камбію та інших живих тканин стовбура. Лишайники утримують вологу, що створює сприятливе середовище для розвитку плісняви, гнилей та розмноження шкідників, які ховаються під щільними шарами слоевищ.

Найбільше страждають дорослі яблуні, груші та кісточкові культури, що ростуть у затінених або заболочених місцях. Особливо інтенсивно розвиваються лишайники в садах, де дерева не піддаються систематичному догляду, а крона занадто загущена, що обмежує доступ сонячного світла.

Візуально поразка виглядає як нарости різної форми та відтінків: від сіро-зелених до коричневих пластин, що щільно прилягають до кори. З часом під цими зонами кора може розтріскуватися, оголюючи деревину для грибкових інфекцій, що в кінцевому підсумку веде до відмирання окремих гілок.

• Санітарне проріджування крони для забезпечення нормального освітлення.
• Механічне видалення лишайників щітками під час вологої погоди.
• Обробка дерев розчинами залізного купоросу (3-5%) ранньою весною або восени.
• Вапнування (побілка) стовбурів для дезінфекції.
• Використання добрив для стимуляції активного росту кори та оновлення епідермісу.