Пезикулезна виразковість кори

Збудником захворювання є гриб Pezicula sporulosa, що належить до групи патогенних аскоміцетів. Цей мікроорганізм спричиняє розвиток виразкових уражень на корі дерев, порушуючи цілісність тканин та фізіологічні процеси в них. Інфекція часто має хронічний характер, поступово виснажуючи рослину-господаря.

Хвороба найчастіше вражає листяні породи дерев, включаючи кісточкові та зерняткові плодові культури. Патоген проникає в рослину через природні отвори або механічні пошкодження кори, спричинені морозами, градом чи діяльністю комах. Вразливими є як молоді саджанці, так і дорослі екземпляри, що знаходяться у стані фізіологічного стресу.

Симптоматика виявляється у появі потемнілих ділянок кори, які згодом западають, утворюючи характерні виразки. Навколо уражених зон може виникати потовщення тканин. У період підвищеної вологості на поверхні некротизованих ділянок утворюються численні спороложа гриба, що мають вигляд дрібних світлих або кремових утворень, які служать джерелом вторинної інфекції.

Епіфітотійний розвиток хвороби зумовлюється високою вологістю повітря та помірними температурами. Гриб здатний успішно перезимовувати у виразках на уражених гілках, відновлюючи свою активність з настанням весни. Основним вектором розповсюдження спор виступають атмосферні опади та вітер, що переносять конідії на здорові частини дерева або сусідні рослини.

• Проведення регулярних оглядів дерев на наявність некрозів.
• Вирізання та спалювання уражених гілок з обов'язковою дезінфекцією інструментів.
• Замазування ран садовими варами або фунгіцидними пастами.
• Профілактичне обприскування саду мідьвмісними препаратами у ранньовесняний та осінній періоди.

Шкодочинність полягає у поступовому відмиранні гілок, що призводить до втрати врожаю та передчасної загибелі дерев у випадках сильного зараження. Своєчасне виявлення симптомів та виконання агротехнічних вимог дозволяє стримати поширення інфекції та зберегти здоров'я саду.