Феомікоцентроспороз

Збудником захворювання є гриб Phaeomycocentrospora cantuariensis. Цей патоген належить до групи грибів-гіфоміцетів і спеціалізується на ураженні вегетативних органів рослин, спричиняючи некротичні процеси в тканинах. Розвиток інфекції суттєво пригнічує фізіологічні функції рослин-господарів.

Найбільш чутливими до ураження є представники родини селерових, зокрема морква та деякі види дикорослих зонтичних. Гриб здатний швидко поширюватися в посівах, особливо в умовах високої щільності висадки рослин, що створює сприятливе мікросередовище для розмноження інфекційного початку.

Зовнішні ознаки хвороби включають появу на листках характерних плям, колір яких варіюється від темно-коричневого до майже чорного. У міру прогресування хвороби листя починає передчасно жовтіти, засихати та опадати, що критично зменшує площу фотосинтезуючої поверхні рослини.

Основним фактором, що провокує спалахи феомікоцентроспорозу, є надмірна вологість повітря та ґрунту. Оптимальні умови для спороношення патогена складаються під час затяжних дощів, коли краплі вологи сприяють перенесенню спор гриба від хворих екземплярів до здорових на значні відстані.

Система захисних заходів повинна базуватися на превентивних діях. Важливо своєчасно видаляти та утилізувати рослинні рештки, де патоген може зберігатися в зимовий період. У разі інтенсивного розвитку хвороби доцільно застосовувати фунгіциди відповідно до регламентів використання препаратів для конкретної культури.

• Дотримання сівозміни з поверненням культури на поле не раніше ніж через 3-4 роки.
• Використання стійких до хвороб сортів та гібридів.
• Знищення бур'янів – резерваторів інфекції.
• Моніторинг посівів у періоди підвищеної вологості.