Фомоз

Фомоз — це поширене та небезпечне грибкове захворювання, збудниками якого є гриби роду Phoma. Патоген вражає як наземні частини рослин, так і кореневу систему, порушуючи обмін речовин та водний баланс, що призводить до поступового в’янення та відмирання тканин. Хвороба характеризується прихованим початковим періодом розвитку та швидким розповсюдженням за сприятливих погодних умов.

Серед основних культур, що потерпають від фомозу, слід виділити соняшник, ріпак, картоплю, капусту та різні зернові культури. Гриб здатний виживати на рештках рослин, насінні та в ґрунті, де він зберігає свою життєздатність протягом тривалого часу, чекаючи на сприятливі умови для зараження нових паростків.

Симптоматика включає появу некротичних плям, колір яких варіюється від бурого до темно-коричневого, часто з чітким контуром. На поверхні плям згодом формуються чорні крапки — пікніди, в яких дозрівають спори. Пошкоджені стебла часто ламаються, коренева шийка чорніє, а листя передчасно жовтіє та засихає, що позбавляє рослину можливості нормально вегетувати.

Для розвитку інфекції найбільш сприятливим є поєднання високої вологості повітря та температури повітря в межах +20°C...+25°C. Особливо небезпечними є періоди дощів та роси, що забезпечують перенесення спор гриба з однієї рослини на іншу. Загущені посіви та надмірна кількість азотних добрив можуть спровокувати спалах фомозу на великих площах.

Шкодочинність фомозу полягає в суттєвому зниженні врожайності та якості кінцевої продукції. Окрім прямої втрати ваги зерна або насіння, спостерігається зниження олійності та енергії проростання, що робить заражений врожай непридатним для тривалого зберігання. В окремих випадках господарства можуть втрачати до половини запланованого врожаю.

Ефективні заходи боротьби:

• Впровадження сівозмін із перервою у 3-4 роки для сприйнятливих культур.
• Використання якісного, протруєного насіннєвого матеріалу та вибір стійких сортів.
• Глибока оранка ґрунту для повної ізоляції інфікованих решток рослин.
• Обробка посівів фунгіцидами системної дії при перших ознаках поширення патогену.
• Знищення бур'янів та падалиці, що сприяють накопиченню збудника хвороби.