Стеблова іржа

Стеблова іржа, яку спричиняє гриб Puccinia graminis, є одним із найбільш руйнівних захворювань колосових зернових культур. Це паразитичний гриб, що спеціалізується на ураженні епідермальних тканин стебел та листків, що призводить до критичного зниження продуктивності посівів.

Коло поражених рослин-господарів охоплює пшеницю, ячмінь, жито та овес. Патоген є гетеротичним, тобто потребує зміни господарів: еціоспори розвиваються на листках барбарису, після чого інфекція переноситься на злакові рослини, де і відбувається масове розмноження уредоспор.

Симптоми хвороби виглядають як іржаво-бурі пилуваті подушечки, що розривають епідерміс у вигляді поздовжніх смуг. До кінця вегетаційного періоду пустули набувають чорного кольору, що сигналізує про перехід гриба до стадії телейтоспор, які здатні витримувати несприятливі умови навколишнього середовища.

Розвиток патогену відбувається за наявності високої вологості та температури від 18 до 25°C. Уредоспори здатні розповсюджуватися повітряними потоками на сотні кілометрів, що робить стеблову іржу загрозою не лише окремого поля, а й цілих агрокліматичних зон.

Шкідливість захворювання проявляється у значній втраті врожаю через недорозвиненість колоса, низьку натуру зерна та масове вилягання. При сильному ураженні рослина виснажується настільки, що зерно стає непридатним для використання в харчовій чи фуражній промисловості.

• Використання стійких сортів зернових.
• Знищення барбарису в межах 500-метрової зони від посівів.
• Дотримання сівозміни та просторової ізоляції.
• Профілактичне та лікувальне внесення фунгіцидів.