Жовта іржа злаків

Жовта іржа, збудником якої є патоген Puccinia striiformoides, вважається однією з найбільш руйнівних хвороб пшениці та інших зернових культур у регіонах з помірним кліматом. Цей гриб-паразит здатний до швидкого розмноження та поширення, що створює серйозну загрозу для валового збору врожаю в умовах сприятливої погоди.

Хвороба вражає листя, стебла та колосся злакових рослин. Інфекція часто починається з нижніх листків, але за умови високої вологості швидко поширюється на всі органи рослини, що знаходяться над поверхнею ґрунту, блокуючи нормальні процеси фізіології та розвитку культури.

Основним симптомом ураження є утворення дрібних яскраво-жовтих пустул, які вишиковуються вздовж жилок листка чіткими лінійними рядами. Ці штрихи з часом зливаються, викликаючи хлороз, а пізніше — некроз тканин. При сильному ураженні колос може виглядати деформованим, а зерно в ньому формується недорозвиненим та низької якості.

Розвитку патогену сприяє прохолодна та волога весна. На відміну від інших видів іржі, Puccinia striiformoides найкраще почувається при температурі нижче +15°C. Наявність краплинної вологи є обов'язковою умовою для проростання спор, тому тумани та затяжні дощі в травні-червні значно прискорюють епіфітотійний процес.

Система захисту проти жовтої іржі базується на комплексному підході. До нього входять:

• вирощування стійких та толерантних сортів;
• знищення падалиці як джерела інфекції;
• оптимізація густоти посівів;
• застосування системних фунгіцидів з груп триазолів або стробілуринів при появі перших симптомів.