Піренулеві лишайники

Піренулеві (лат. Pyrenulales) — це порядок грибів-аскоміцетів, які переважно існують у симбіозі з водоростями, утворюючи лишайники. В умовах інтенсивного садівництва ці організми виступають як епіфіти, що поселяються на стовбурах та гілках дерев, поступово розростаючись та охоплюючи значні площі кори.

Збудниками є гриби, що належать до групи лихенізованих аскоміцетів. Вони частіше за все зустрічаються на яблунях, грушах та інших плодових культурах. Хоча вони не є класичними збудниками інфекційних хвороб, їх присутність свідчить про порушення екологічного балансу в саду та загальне ослаблення дерева через вік або незадовільну агротехніку.

Основними симптомами є утворення на корі шорстких плям, наростів або тонких шкірок різного забарвлення. Через щільне прилягання такий «наліт» перекриває пори кори, через які дерево дихає. Це створює фізичний бар'єр для нормального росту стовбура і часто стає місцем схованки для личинок шкідників, що зимують під шаром лишайників.

Розвиток цих організмів прямо залежить від вологості повітря та наявності світла. У садах, де дерева занадто густо посаджені або де не проводиться щорічне проріджування крони, створюється ідеальний мікроклімат для розмноження піренулевих. Також вони частіше з’являються на старих ділянках, де кора втрачає свою еластичність і здатність до самоочищення.

Мережі профілактики та боротьби передбачають механічне очищення стовбурів від відмерлих тканин кори спеціальними щітками, що допомагає усунути основне середовище для прикріплення лишайників. Ефективним заходом є обробка дерев розчинами на основі міді (фунгіциди контактної дії), які змінюють хімічний склад поверхні кори і пригнічують життєдіяльність грибкових симбіонтів.