Пітіозна коренева гниль

Pythium vanterpoolii є ґрунтовим патогеном із групи ооміцетів, що спричиняє розвиток кореневих гнилей та відмирання молодих рослин. Через свою біологічну природу цей організм здатний тривалий час зберігатися в ґрунті у вигляді спочиваючих спор (ооспор), що робить його вкрай важким для викорінення об'єктом.

До кола уражуваних культур входять переважно злакові та деякі цибулинні рослини. Патоген атакує кореневі волоски, проникаючи в тканини кореня та поступово руйнуючи провідні судини. Це призводить до порушення водного обміну та передчасного в'янення рослин, навіть за умови достатнього поливу.

Основними ознаками ураження є побуріння та ослизнення коріння. Уражені корінці стають ламкими, втрачають здатність до розгалуження та живлення. Надземна частина рослин при цьому демонструє ознаки дефіциту елементів живлення, скручування листя та виражену карликовість.

Поширення хвороби активізується при надмірному зволоженні ґрунту та частих опадах, що супроводжуються прохолодною погодою. Рухливі зооспори патогену здатні переноситися з краплями води, заражаючи сусідні рослини. Загущені посіви та відсутність сівозміни створюють сприятливе середовище для епіфітотійного розвитку.

Для мінімізації шкодочинності необхідно дотримуватися комплексу заходів:

• поліпшення дренажу ґрунту;
• дотримання просторової ізоляції;
• застосування фунгіцидів, спеціально розроблених проти ооміцетів;
• використання оздоровленого насіннєвого матеріалу.

Профілактика також передбачає уникання перезволоження під час ранніх етапів вегетації. Вчасне виявлення хвороби на початкових стадіях дозволяє локалізувати вогнище зараження та попередити масштабну загибель посівів, що вкрай важливо для збереження врожайності.