Рамуліспороз

Рамуліспороз — це грибкове захворювання рослин, спричинене патогенами роду Ramulispora. Цей збудник є спеціалізованим паразитом, що вражає прикореневу зону стебел зернових культур, що робить його одним із факторів, які суттєво обмежують продуктивність озимих злаків у вологих регіонах.

Найчастіше хвороба зустрічається на посівах озимої пшениці та жита, хоча спостерігається і на ячмені. Патоген здатний інфікувати рослини вже на стадії проростків, що значно ускладнює подальше формування кореневої системи та кущіння сільськогосподарських культур.

Основною ознакою ураження є виникнення специфічних плям на нижніх листках та прикореневих ділянках стебла. Плями мають витягнуту форму, часто зі світлим центром та чіткою темною облямівкою. Уражені тканини з часом втрачають пружність, стебло стає крихким, що призводить до ламкості та вилягання посівів.

Для розвитку інфекції найбільш сприятливими є умови помірної температури та високої вологості повітря або ґрунту. Міцелій гриба активно розвивається в осінній період, коли відбувається зараження молодих сходів. Розповсюдження конідій здійснюється краплями дощу, що розбризкуються від поверхні ґрунту на здорові листки.

Економічна шкода від рамуліспорозу проявляється у значному зниженні якості зерна, зменшенні маси 1000 зерен та загальному зниженні врожайності. Окрім прямої шкоди, слабкі та уражені посіви стають менш стійкими до перезимівлі та більш вразливими до вторинних інфекцій, що додатково обтяжує стан поля.

• Використання здорового насіннєвого матеріалу, обробленого фунгіцидними протруювачами.
• Дотримання просторової ізоляції між посівами озимих та ярих культур.
• Глибока оранка ґрунту для швидкого розкладання рослинних решток, де зберігається інфекція.
• Своєчасна обробка посівів фунгіцидами з групи бензимідазолів або тріазолів.
• Оптимізація термінів сівби для зменшення тривалості вразливого періоду осінньої вегетації.