Ризоктоніозна коренева гниль

Збудником хвороби є гриб Rhizoctonia cerealis, який належить до ґрунтових патогенів. Це багатоїдний мікроорганізм, здатний тривалий час виживати в ґрунті, використовуючи рослинні рештки як субстрат для живлення. В агроценозах він поширюється у вигляді міцелію та склероцієподібних утворень.

Найбільшої шкоди патоген завдає посівам озимих та ярих зернових колосових культур, зокрема пшениці, ячменю та жита. Окрім культурних рослин, він може вражати багаторічні та однорічні злакові бур’яни, які виступають резерваторами інфекції в полях та на узбіччях.

Перші ознаки ураження стають помітними навесні на нижніх частинах стебел, що межують з ґрунтом. На піхвах листків з'являються плями, що мають характерний світлий центр та темно-коричневу облямівку. У вологу погоду на плямах може з'являтися ледь помітний білуватий наліт, а тканина стебла з часом втрачає міцність.

Сприятливими умовами для інтенсивного поширення інфекції є прохолодна та волога погода в осінній період та на початку весняної вегетації. Температурний режим у межах +5... +15°C є найбільш сприятливим для росту міцелію Rhizoctonia cerealis та подальшого зараження тканин ослаблених рослин.

Хвороба призводить до значних економічних втрат через зниження продуктивності посівів. Уражені рослини мають пригнічений вигляд, часто спостерігається передчасне відмирання продуктивних стебел та формування щуплого зерна. За сильного розвитку інфекції спостерігається масове вилягання посівів, що ускладнює збирання врожаю.

• Дотримання сівозміни з оптимальним чергуванням культур для переривання циклу розвитку гриба.
• Глибока оранка, що сприяє швидкій мінералізації заражених рослинних залишків.
• Використання фунгіцидного протруювання насіння для створення захисного бар'єру.
• Внесення збалансованих доз добрив для підвищення стійкості рослин до патогенів.
• Моніторинг полів навесні та застосування фунгіцидів при досягненні порогу шкодочинності.